Лисичанськ

Вважається, що місто ЛИСИЧАНСЬК було засноване у 1710 році. Це одне з найдавніших міст на Сході України, що входить до складу Лисичансько-Сєвєродонецької агломерації, розташованої на берегах річки Сіверський Донець у західній частині Луганської області. Саме ж місто перетинає річка Біленька – права притока Сіверського Дінця.

З демографічної та політичної точок зору Лисичансько-Сєвєродонецьку агломерацію можна вважати головним промисловим, транспортним, культурним, освітнім, адміністративним і політичним центром Луганської області. Місто розташоване у північно-західній частині Луганської області, на території Попаснянського району, на правобережжі річки Сіверський Донець. Лисичанськ простягається серед північних відрогів Донецького кряжа, що нависають над річкою Відтак, рельєф міста представлений як пагорбами і височинами, так і лощинами, балками й долинами. Через те, що рельєф міста є досить неоднорідним і прорізаний численними ярами та кручами, Лисичанськ буквально прошитий водопропускними тунелями для забезпечення водовідведення та уникнення повеней при негоді.

Через річки міста пролягають 16 транспортно-пішохідних та залізничних мостів, а саме: 6 – через річку Сіверський Донець і 10 – через річку Біленьку. Однак, деякі з цих мостів перебувають у аварійному стані або потребують відновлення, ремонту або повної реконструкції (як, наприклад, Донсодівський залізничний міст).

Станом на сьогодні населення Лисичанська складає понад 95 тис. мешканців.

Як відомо, територию сучасної Луганщини і зокрема міста Лисичанськ краєзнавці вважають осередком древніх поселень, де відбувся розквіт кам'яного мистецтва половців. Є думка, що саме це стало визначило подальшу виробничу специфіку цього ареалу. Лисичанськ з давніх часів представляє собою осередок виробничої діяльності, а за радянських часів набув статусу стратегічного промислового центру.

Безумовним є той факт, що місто Лисичанськ і сьогодні є індустріальним, а основу його промислового комплексу складають переважно підприємства вугільної та хімічної/нафтохімічної промисловості. Окрім того, вагомий внесок у виробничу інфраструктуру міста роблять підприємства харчової промисловості. До найбільших підприємств міста належать:

· Шахти з видобутку вугілля імені Д. Ф. Мельникова, «Новодружеська», «Привільнянська» та імені Г. Г. Капустіна, що входять до складу АТ «Лисичанськвугілля».

· ПрАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»;

· ПрАТ «Рідкісні гази»;

· ДП «Лисичанський склозавод»;

· ТДВ «Лисичанський желатиновий завод»;

· ТОВ «Лисичанський пивоварний завод»;

· ПрАТ «Регенерат»;

· ТОВ «Екотех» тощо.

З точки зору архітектури, місто Лисичанськ представляє особливий інтерес. Звісно, місту притаманні звичні для східного регіону риси конструктивізму, раціоналізму та еклектики з домішками ампіру та неокласициму. Однак, найцікавішими є приклади пізнього класицизму й бароко у бельгійській еклектиці. Справа в тому, що місцевість, на якій сьогодні розташоване місто Лисичанськ, колись називали «Десятою бельгійською провінцією» у зв’язку з будівництвом на цій території содового заводу і відповідної соціальної інфраструктури. Завод виробляв кальциновану соду аміачним способом. На сьогоднішній день береглося понад 30 об’єктів у стилі Бельгійської еклектичної архітектури, проте серед них є справжні перлини. Окремим будівлям притаманна своєрідна архітектура майстрів фламандського бароко в архітектурі того періоду, що поєднала в собі пластику класичного бароко і подекуди готичні риси у загострених формах вікон та елементів фасаду.

Скульптура та мистецькі об’єкти Лисичанська мають приклади як радянського монументалізму з елементами кубізму, абстракціонізму, футуризму та навіть сюрреалізму, так і пам’ятки сакрального мистецтва, такі як кам’яні постаті часів древніх половців – кам’яні баби (або так звані половецькі баби).

Загалом, незважаючи на значний фізично та морально зношений стан об’єктів архітектури та мистецтва, місто Лисичанськ просякнуте багатовіковою історією виробництва та культури взаємовідносин між усіма соціальними класами. Краєзнавчий музей, будинок-музей Ворошилова містять багато цікавої інформації з цього питання.

Місто тісно переплетене з природою. Неповторним є озеро Клешня, на якому цвітуть дивовижні латаття. Окремої уваги потребує і міський парк. У місті багато зелених скверів та тінистих алей.

Незважаючи на великий обсяг озеленення, на карті міста можна досі віднайти чимало «сірих плям» – що ідентифікують занедбані ділянки територій без насаджень та пустки. Такі пустки переважно розташовуються у на тих локаціях, що щільно прилягають до районів житлової багатоповерхової забудови. Переважно ці будівлі відносяться до зразків радянської архітектури та мають невиразні сірі й облуплені фасади з пошкодженим опорядженням та хаотично заскленими або захаращеними балконами.

Саме на таких локаціях пропонується сконцентрувати увагу міста в рамках його креативного перетворення. Комплексні заходи, що можуть бути втілені для пожвавлення візуального сприйняття міста та покращення настрою мешканців житлових районів у цілому, мають бути спрямовані системне виявлення міць, що потребують додаткового озеленення та розширення функціональних можливостей, а також на відновлення зовнішнього вигляду застарілих поверхонь фасадів житлових будинків та дорожніх полотен (як для транспортних, так і для пішохідних зон).

При цьому рекомендується провести комплексну оцінку стану будівель та скульптур, що мають архітектурну чи історичну цінність, на предмет можливості їх реконструкції та збереження проектного зовнішнього вигляду.

Зважаючи на еклектичність архітектурних рішень Лисичанська та контраст між конструктивізмом і неокласицизмом з бароко, притаманним наявному архітектурному ансамблю міста, пропонується використати елементи паркового благоустрою, що є сполучною субстанцією між будівлями, в якості додаткового інструменту креативного перетворення. При цьому варто звернутися до таких сучасних стилістичних напрямків у архітектурі та дизайні як:

1) екологічні архітектура та дизайн – стиль, якому характерні прагнення до природних «живих» форм, що ніби наслідують конфігурацію рельєфу, широке застосування природних, несинтетичних матеріалів, екологічних і енергоефективних ситем;

2) мінімалізм – стиль, що прагне до крайнього спрощення архітектурної композиції і нехтування зайвим декором заради пошуку ідеальних пропорцій і колористичних співвідношень в основних формах;

3) постмодернізм – стиль основне завдання якого повернути в архітектуру втрачену в ній багато десятиліть тому образність, що робить її не просто процесом створення просторових структур, а видом мистецтва. Постмодернізм вносить до архітектури ще й інші закони, окрім функціональної відповідності і максимального спрощення основних форм – імпровіацію, фантазію, театральний ігровий момент, складні образні асоціації.

Найбільший акцент при креативному перетворенні урбаністичного простору міста Лисичанськ слід ставити саме на останньому із зазначених стилів. Адже ще одна якість, яка відрізняє архітектуру та дизайнерські рішення постмодернізму – це усвідомлене бажання пов'язати нові споруди з історичним міським оточенням, не зіпсувавши його новими включеннями. Постмодернім прагне передати міський контекст майбутніх споруд і через це даний стиль інколи називають контекстуалізмом.

Беручи до уваги вище описаний підхід та стилістики, рекомендовані для використання при реалізації ідей креативного перетворення міста Лисичанськ, нижче розглянуто кілька відповідних прикладів на міських локаціях.

Усі наведені приклади демонструють можливість віуального об’єднання елементів архітектурного ансамблю уже зведених будівель та паркових зон у єдину композиційно завершену систему. Таке рішення може бути вдало застосованим у випадку, коли у наявному будинковому фонді панують переважно еклектика, конструктивізм та раціоналізм. В такому випадку саме прибудинкова територія і паркові зони можуть стати тією сполучною, в’яжучою субстанцією, що дозволяють за рахунок сучасних стилізованих арт-рішень уникнути гостроти у сприйнятті ансамблю, розширюючи водночас функціональне наповнення та збільшуючи привабливість кожної окремої локації.

Слід зауважити, що створення мініпарків на відповідних локаціях може стати осередком проведення як активного, так і пасивного дозвілля містян, демонструючи приклади комплексного благоустрою занедбаних пусток на території з відносно рівним ландшафтом.

Додамо також, що запропоновані заходи з реорганізації прибудинкових територій та фасадів будівель міста Лисичанськ значно підвищать естетичну привабливість цих будівель та дозволять урізноманітнити способи проведення вільного часу її мешканцями та випадковими пішоходами. Наявність додаткових спортивних площадок дасть змогу зміцнити фізичний стан містян, а зміст зображення муралів зайвий раз концентруватиме їх увагу на важливих аспектах нашого буденного життя.

На сьогоднішній день на ділянці практично відсутній будь-який благоустрій. Залишки колишнього асфальтного покриття піддаються поступовому руйнуванню травами та бур’янами. При цьому ділянка використовується переважно для прогулянок із хатніми тваринами. За відсутності спортивних снарядів та дитячих площадок, дана локація не представляє інтересу для молоді з точки зору проведення дозвілля. Відтак, ділянка просто перетворилася на пустир і не представляє жодного інтересу для мешканців та гостів міста.

Пропонується облаштувати в межах даної ділянки мініпарк для відпочинку й активного дозвілля дітей та дорослих. В межах парку доцільно розмістити місця для ігор дітей дошкільного віку та спортивну площадку для командних видів спорту. Окрім того, варто відновити елементи озеленення у формі невисоких порід декоративних дерев із широкими кронами та низької рослинності, що стелиться по ґрунту. Для цього рекомендовано наростити родючий шар ґрунту у формі локальних насипів, які можна буде влаштувати після демонтажу залишків асфальтного покриття. Біля дитячої площадки слід розмістити альтанку для укриття від опадів та захисту від прямих сонячних променів.

Окрім того, на території парку варто встановити ліхтарі для забезпечення освітлення у темну пору доби, а також локальне підсвічування озеленення. Система зрошення газонів дасть змогу утримувати відчуття свіжості та привабливості парку для усіх груп населення.

Загалом, дану локацію рекомендовано перетворювати на засадах екологічної архітектури та мінімалізму.

Ще одним цікавим місцем, що може стати яскравою демонстрацією результатів застосування інструментальних засобів креативного перетворення може стати будинок за адресою: вулиця Володимира Сосюри, 354, що є яскравим прикладом радянської типової забудови, та його прибудинкової території.

Станом на теперішній день огороджувальні конструкції будівлі зазнали значного фізичного і морального зносу. Фасади облуплені, а решки керамічної плитки на ньому становлять небезпеку для мешканців будівлі та випадкових пішоходів. Окрім того, на прибудинковій території встановлені МАФи та тимчасові споруди із розміщеними у них магазинами, аптекою та точками продажу кави. Це водночас дає доступ до речей першої необхідності, а з іншого боку унеможливлює організацію дозвілля мешканців будівлі на прибудинковій території.

Проектом креативного перетворення пропонується здійснити ряд заходів з покращення візуального сприйняття будинку й прибудинкової території, а також по уможливленню користування відповідною територією, як зоною для занять спортом та проведення активного дозвілля. Зокрема, після попереднього очищення фасадів від залишків радянської керамічної плитки, рекомендовано нанести на їх торцеві поверхні мурали із зображеннями, що нестимуть у собі заклик до збереження природи, довкілля та екології в цілому. Окрім того, відповідні мурали ілюструватимуть загальні сімейні цінності та вказуватимуть на силу людської єдності. Для розширення прибудинкової території, відкриття виду з вікон мешканців перших трьох поверхів, а також для покращення візуального сприйняття запропонованих муралів на фасадах, рекомендовано перенести існуючі МАФи на сусідні ділянки зон загального користування у придорожніх локаціях. На звільненій території варто розмістити спортивну площадку зі снарядами для виконання різноманітних вправ для роботи з власною вагою. Окрім того, звільнена територія допускає влаштування прогулянкових доріжок та зелених насаджень з невисокими деревами та газонами.

Цікавим прикладом організації благоустрою може стати також локація за адресою: квартал 40 років Перемоги, 3.

Станом на сьогодні тут розташована пустка без асфальтованого чи іншого твердого дорожнього пішохідного або автодорожнього покриття, яка під час дощу перетворюється на суцільне болото, що стає незручним для пересування літніх людей та осіб із обмеженими можливостями. Пустка переважно використовується в якості прибудинкової парковки приватного автотранспорту місцевих мешканців та відвідувачів вбудованих магазинів першого поверху багатосекційної 9‑ти поверхової будівлі. Відтак, зважаючи на те, що поточне покриття пустки є ґрунтовим, постійне переміщення по цій локації автотранспорту лише погіршує її стан.

Для перетворення даної локації пропонується здійснити ряд заходів, спрямованих на комплексний благоустрій прибудинкової території з подальшою організацією тут мініпарку. У мініпарку варто облаштувати велосипедну інфраструктуру з доріжками для прогулянок та їзди, з зеленими острівцями для насаджень і невисокої рослинності, а також із садово-парковими меблями комбінованими з велопарковками та додатковим зовнішнім освітленням. Зелені острівці рекомендовано виконувати таким чином, щоб у сукупності парк справляв враження невеличкого ландшафтного парку каменів та низькою декоративною рослинністю.

Частину покриття необхідно виконати із застосуванням асфальту або бетонної бруківки з метою улаштування паркувальних місць для відвідувачів магазинів, та з тротуаром для можливості пересування пішоходів і велотранспорту.

Запропоновану локацію, як і попередню дослідену пустку в кварталі 40 років Перемоги, пропонується реорганізовувати на основі стилів екологічна архітектура та мінімалізм, однак із домішками постмодернізму та деконструктивізму.